• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Мамі й тату на пораду

ЙДЕМО В ДИТЯЧИЙ САДОК

Щоб адаптація до дитячого садка пройшла легко і не боляче, перестаньте нервувати і прямо зараз займіться підготовкою дитини до дитячого садка.

/Files/images/kartinki/257.gif
1.Для початку розкажіть дитині, що таке дитячий садок і для чого туди ходять діти. Наприклад: ”Це великий і красивий будинок, куди мами і тата приводять своїх малят. Тобі в ньому сподобається. Там багато інших діток, які разом граються. У тебе з’явиться багато нових друзів ”.Поясніть дитині ,що віддаючи її чужій тьоті, ви її не кидаєте. В присутності малюка розповідайте рідним, друзям, що Маші (Саші) дуже пощастило-восени вона(він) теж піде в садочок.

2.Конкретно розкажіть дитині про режим дитячого садка: коли вона буде туди приходити, коли їсти, спати, гуляти. Малюк, який раніше буде знати про своє майбутнє життя, почуватиме себе на новій території більш впевнено.

3.За літо привчіть малюка вчасно прокидатись - приблизно за годину до виходу з дому, щоденно влаштовуйте репетиції „тихого часу”.

4.Обговоріть з дитиною різноманітні труднощі, які можуть виникнути в дитячому садку. Підкажіть, що якщо в неї виникнуть проблеми (заболить живіт, голівка, захочеться пити чи в туалет) , треба сказати про це виховательці. Привчайте дитину ходити в туалет раніше-перед прогулянкою, сном, заняттям.

5.Намагайтесь налагодити режим харчування малюка, максимально наблизити його до режиму дитсадка. Якщо в дитини нема апетиту, попробуйте знизити калорійність харчування. Скоріш за все, організм швидко зголодніє, а дитина попросить їсти. У всякому разі розкажіть про ці проблеми виховательці, попросіть її бути терплячою і не заставляти їсти, якщо малюк не хоче. Адже саме із-за проблем з їдою діти з істериками виходять з дому і заставляють батьків запізнюватись на роботу.

6.Загартовуйте малюка. Нехай як можна більше ходить босоніж по траві, піску, підлозі, спить з відчиненою квартиркою, купається в відкритих водоймах. Постійно привчайте дитину до холодних напоїв - соку, молока, кефіру.

7.Методично заставляйте малюка самостійно одягатись, застилати ліжко, зав’язувати шнурки, користуватись столовими приборами, прибирати іграшки. Все це повинно приносити йому задоволення.

8.Прослідкуйту,як ваш малюк спілкується з іншими дітьми. Навчіть його правильно вітатись з ними, просити дозволу гратись разом, пропонувати іграшки іншим дітям, прощатись і т.д. Запитуйте малюка про його нових друзів, називайте їх по іменам. Чим легше він навчиться будувати відносини з дітьми, тим менше проблем виникне в дитячому садку.

9.В присутності дитини не допускайте критичних зауважень в адресу дитячого садка, вихователів, правил і порядків, які там встановлені. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком!

10.Будьте готові до того, що перші тижні дитина, збираючись в садок, буде плакати. Не хвилюйтесь, така поведінка дітей вважається абсолютно нормальною. Як тільки пройде деякий час, дитина звикне. І якщо ви грамотно вибрали дитячий садок, ввечері вам прийдеться затратити немало зусиль, щоб забрати малюка додому. І ,можливо ,дитина знову заплаче, але це вже будуть зовсім інші сльози.

11.Початок життя в дитячому садку - це справжня криза для малюка. Емоційно підтримуйте дитину, частіше обіймайте, цілуйте її, говоріть, що дуже любите.

/Files/images/kartinki/прикраса нова.gif



Пам'ятка для батьків, діти яких готуються до дитячого садка

Скоро Вам разом з Вашим малюком належить почати нове життя. Щоб дитина вступила в неї радісним, товариським, подорослішим, хочемо запропонувати ряд рекомендацій:
* Постарайтеся створити в сім'ї спокійну, дружню атмосферу.
* Встановіть чіткі вимоги до дитини і будьте послідовні у їх пред'явленні.
* Будьте терплячі.
* Формуйте у дитини навички самообслуговування та особистої гігієни.
* Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілкування з дорослими.
* Коли дитина з Вами розмовляє, слухайте його уважно.
* Якщо Ви побачите, що дитина щось робить, почніть «паралельний розмова» (коментуйте його дії).
* Говоріть з дитиною короткими фразами, повільно; в розмові називайте як можна більше предметів. Давйте прості і зрозумілі пояснення.
* Запитуйте у дитини: «Що ти робиш?"
* Кожен день читайте дитині. Піклуйтеся про те, щоб у нього були нові враження.
* Займайтеся з дитиною спільною творчою діяльністю: грайте, ліпіть, малюйте. ...

* Заохочуйте цікавість.
* Не скупіться на похвалу.

/Files/images/7001.gif


ПОРАДИ БУВАЛИХ.

ЯКІ ЗАПИТАННЯ ЗАДАТИ ЗАВІДУЮЧІЙ І ВИХОВАТЕЛЮ.

Цю пам’ятку візьміть з собою, коли підете на „розвідку” в дитячий садок.

- Поговоріть з друзями і знайомими, які живуть в вашому районі, дізнайтеся, в який садок ходять (ходили) їхні діти. Якщо є можливість ,поговоріть з дітьми. Їх думка-це самий вищий рейтинг. Виясніть, що їм подобається в садку,а що ні, чи смачно годували, чи гарні вихователі.

- Коли прийдете в садочок, не бійтесь задавати запитання. Поговоріть з завідуючою, вихователями, нянями, медсестрою.

- Виясніть ,за якими програмами займаються з дітьми, як проходять розвиваючі заняття, як малят готують до школи. Дитячий садок-це місце, де дитина не тільки чекає батьків з роботи, але й навчається, дорослішає, розвивається.

- Поговоріть з вихователями, з’ясуйте, які вимоги ставляться до новачків (що вони повинні робити самі).

- Уточніть меню дитячого садка. Якщо ви не даєте дитині солодощі, в неї алергія на деякі продукти або вона ненавидить, наприклад, манну кашу, одразу попередьте про це вихователя.

- З’ясуйте режим дня малюків, графік роботи дитячого садка і скільки дітей відвідує кожну групу.

/Files/images/kartinki/7412.gif


МАМО, ЗВІДКИ БЕРУТЬСЯ ДІТИ?

Цю розмову хочеться розпочати з вірша Анни Острової у перекладі Лариси Ільченко

«Звідки беруться діти?»./Files/images/kartinki/0_2fc28_60d3ff98_L.jpg

Складних запитань так багато на світі!
Звідкіль взагалі з’являються діти?
Лелека приносить? Не вірю, не зможе
Він нести у дзьобі важку таку ношу.
В капусті ростуть? Щось не віриться в це:
На грядках росте овочеве усе.
А може, це добрий святий Миколай
Узимку приносить малечу в наш край?
А може, купили мене у крамниці,
Де мило й шампуні стоять на полиці?
А може, де квіти на будь-який смак?
В кондитерській мабуть. І сталось це так.
Сказали: нам зважте не кекс і не торт –
Солодкої дівчинки три вісімсот.
Притиснувши згорток до себе долонею,
Додому прийшли із маленькою донею.
Складних запитань так багато на світі!
Звідкіль же беруться усе-таки діти?

Фахівці відмічають, що саме в дошкільному віці цікавість дитини неодмінно зосереджується на проблемах статі. Детальніше...
/Files/images/kartinki/7226.gif

У ВАС РОСТЕ ВУНДЕРКІНД

Виявляється, бути обдарованим не так вже й просто. Таким дітям нудно сидіти на місці;дорослим вони нерідко додають проблем: занадто багато ставлять запитань на теми, нецікаві для інших дітей. Тому обдарована дитина часом викликає роздратування як у педагогів, так і в дітей. /Files/images/kartinki/452.gif
Слід зауважити, що обдаровані діти не завжди добре навчаються. Тому, по можливості, з допомогою спеціаліста виберіть для дитини індивідуальну програму навчання. Якщо малюка не можна назвати цілеспрямованим і посидючим, легкі успіхи тільки підсилять природну лінь. Відчуття своєї „особливості” може породити сильно завищені очікування від інших стосовно власної персони, які відрізняються від реальних досягнень дитини. У результаті обдарована дитина перетворюється в „важкого” підлітка, який ображений на дорослих за те, що вони його не розуміють і не цінують. Тож зверніть увагу, щоб малюк був завантажений, умів трудитись.
Дуже часто в обдарованих дітей не розвинене вміння спілкуватись з ровесниками. Варто всіляко заохочувати участь дитини в командних іграх, а також спільні заняття з іншими дітьми, особливо допомога їм. Важливий фактор-стан здоров’я обдарованих дітей. Вони хворіють частіше, ніж їхні ровесники. І тільки поєднання всіх факторів розвитку стане запорукою успіхів „юного генія”.

/Files/images/kartinki/411.gif

ВИ ВИРІШИЛИ ПОКАРАТИ ДИТИНУ

/Files/images/detia-459.gifМожна багато говорити про шкідливість покарання, та навряд чи комусь вдавалося, виховуючи дитину, обійтись без нього. Детальніше...

/Files/images/113.gif

ДИТИНА З ЗАНИЖЕНОЮ САМООЦІНКОЮ

Занижена самооцінка, Що це означає?

Якщо дитина росте тихою, невибагливою, може це і на краще? Взагалі низька самооцінка -_негативний синдром. Це означає, що малюк не вірить у свої сили, недооцінює можливості. Він має великий досвід провалів і невдач. Хоча, можливо більшу частину_в своїй уяві. Але так чи інакше зустрічаючись з новим завданням , навіть не дуже складним, він готовий одразу відмовитись від нього: ”Я цього не вмію”, ”Все одно нічого не вийде”. Життєвою стратегією стає прагнення уникнути невдачі будь-якою ціною.

Чому він так чинить? Через відчуття безнадійності: навіщо робити зусилля ,якщо все одно нічого путного не вийде? Зрозуміло, це відчуття виникає не без нас, дорослих. Чим більше невтішних і глузливих епітетів чує малюк на свою адресу, тим більше переконується, що він невміла, ні на що не здатна людина. Оскільки навколишні схильні сприймати нас такими, якими ми себе показуємо, то дитина і поводитися починає належним чином. Навіть свої успіхи такі малюки намагаються поставити собі в мінус . ”Так, нарешті у мене вийшло, але це випадковість, у мого сусіда Петрика все одно краще”.

Такі діти частіше впадають під вплив лідерів і не завжди позитивний: починають палити, вживати наркотики чи потрапляють в кримінальне середовище через невпевненість у собі.


/Files/images/7319.gif

ЧИ ХВАЛИТИ МАЛЮКА?

Похвала-найкращий стимул для маленької дитини, яка починає пізнавати цей великий світ. Бо ж саме похвала дає змогу відчути себе сильною, самостійною дитиною, яку люблять у родині. На жаль батьки часто бувають скупими на словесне визнання досягнень свого малюка. Хтось боїться перехвалити, ”зіпсувати” дитину, іншим - просто ніколи. Але як важливо вислухати малюка, який розповідає про свої досягнення, - хай це буде всього-на-всього самостійно зав’язаний шнурок-не відштовхнути: ”Почекай, не говори так багато, мені зараз ніколи!” Потім йому вже може і не захочеться ані робити щось, ані ділитися з вами своєю радістю.

Похвалити-майже виховати. Дитина повинна бачити, що всі зусилля і гарні вчинки оцінені. Малюкові потрібно відчувати, що його самого і його справи сриймають серйозно. І найкращий спосіб, в якій можна це довести, -похвала. Дитина, яку виховують люблячи, а не сварячи, виростає спокійнішою і життєрадіснішою.

Але не надто уживайте похвалою. ”Надзвичайно добре! Геніально! Дивовижно!” Щоразу захоплено роздаючи подібні оцінки, ви ризикуєте тим, що дитина перестає їх спиймати, а може й вірити у щирість ваших слів.

Важливими є зусилля, а не результат. Ваш малюк декілька днів вчив вірш, щоб виступити на ранку, але виступ був невдалим. Дайте дитині зрозуміти, що ви оцінили її зусилля і сподіваєтесь, що наступного разу в неї все вийде.

/Files/images/7001.gif


ХОЧЕТЬСЯ ЙОГО ПОПЕСТИТИ

Чи потрібно пестити дитину? Обурений хор педагогів усіх часів і народів, від суворих спартанців до Макаренка ,в один голос сказали б категорично: ”Ні!” Певна річ, їх би підтримали батьки, які часто несуть величезну відповідальність за розбещеність своїх нащадків вседозволеністю. А ось в опозиції опиняться бабусі та дідусі-гріх пестощів, але вони цього не приховують, відкрито декларуючи. Якщо пестити без міри, все дозволяти-все це породжує відчуття безкарності, анархізм у поведінці, яка доходить часом до розбещеності. Результати такого ліберального виховання дитина відчуває на собі у спілкуванні з однолітками і колективом: вона егоїстична, вимоглива і нетерпима до інших. Одночасно така дитина в житті виявляється слабкою за характером , інертною, непідготовленою до подолання труднощів. Але набагато гірше-вона часто-густо залишається такою і в зрілому віці, зберігаючи дитячий стереотип поведінки протягом усього життя. Виходить, зовсім не пестити дітей? У наш час багато говориться про дітей, обділених батьківською увагою, ласкою та любов’ю, і говориться про те, якими виростуть такі діти. Дитина, яка не відчула любові до себе, нездатна дати її іншим. Той, з ким поводились жорстоко і байдуже, почасти недобрий до оточуючих. І якщо вбачати в пестощах надлишок відданих дитині уваги та любові, то до них треба ставитись як до потенціалу, який в сприятливих умовах дасть багатий урожай. А тому - дотримуйтесь золотої середини: не перегинайте палиці. Пестіть дитину, але робіть це мудро! Бо пестощі-це тепло і любов!


/Files/images/7001.gif

Розвиток мовлення дитини залежить від тата

Здається ,тата можуть більше впливати на розвиток дитячого мовлення , ніж мами. І татам дворічних дітей варто уважніше ставитись до того, що і як вони говорять. Про це повідомляє група американських учених з університету Північної Кароліни.

Дослідники спостерігали за 92 сім’ями і простежили, скільки кожен із батьків розмовляє з дітьми, які слова він вимовляє, які використовує структури речення і які питання ставить.

У результаті з’ясувалося, що дворічні діти, у чиїх тат словниковий запас був багатим, у трирічному віці продемонстрували „присутні” мовленнєві навички, якими діти з менш красномовними татами похвалитись не могли.

Словник мами , як виявилось, не мав істотного впливу на розвиток дитячого мовлення, що дивно, поза як тата в цілому розмовляли з дитиною менше.

Учені вважають, що річ не в тому, як багато тата говорять, а швидше в самому сказаному - дітям важливо, що і як вимовив тато.


/Files/images/7001.gif

Гіперактивність дітей і штучні фарбники

Дослідники з Великої Британії виявили, що малюки, які споживають штучні харчові фарбники і консерванти , які є в багатьох газованих напоях, часто страждають від гіперактивності.

/Files/images/kartinki/0_3307f_6f80bcea_S.gifУ дослідженні брало участь 153 трирічних і144 восьмирічних дітей, у яких не було проблем з поведінкою і будь-яких реакцій на певну їжу. Дітям давали сік, напої і їжу, в яких були штучні фарбники і консерванти і натуральні продукти. При цьому всі напої і продукти на смак і колір –нічим не відрізнялися.

Результати показали, що в випадку вживання ненатуральних продуктів, поведінка дітей змінювалась до невпізнанності (збільшувалась рухливість, знижувались увага і зосередженість, а також проявлялись інші симптоми гіперактивності).

„Тепер ми точно знаємо, що суміш деяких фарбників з консервантами може спричинити симптоми гіперактивності у дітей, - каже професор психології Джим Стівенсон, який очолював дослідження - .Проте це не означає ,що батьки позбавлять своїх дітей гіперактивності ,просто посадивши їх на „дієту”. Цей психічний розлад може бути викликаний найрізноманітнішими чинниками, починаючи з екологічної обстановки і перебігу вагітності і закінчуючи надмірним споживанням солодкого і генетичною мутацією. То ж не завдавайте собі і дітям ще зайвого клопоту , вживаючи продукти з фарбниками і консервантами.

/Files/images/7001.gif


ВИ ЩОСЬ ОБІЦЯЄТЕ СВОЇЙ ДИТИНІ

Як часто ми, дорослі, бажаючи позбутися наполегливого прохання свого малюка, зовсім не вдумуючись у сенс його слів, поспіхом даємо йому обіцянки. У цей момент ми і не здогадуємось, яке значення має для дитини наша відповідь, а вона містить щось дуже важливе. Маля сприймає обіцянку дорослого як щось непорушне і обов’язкове. І коли батьки не виконують того, що обіцяли своїм дітям, то вони формують у дитині такі риси, які є надзвичайно небезпечними: здатність обманювати, не дотримуватись свого слова, необов’язковість в усьому... Пам’ятайте: якщо ви щось пообіцяли своїй дитині, то виконайте обіцяне чого б це вам не коштувало, - це буде найбільш наочним, найбільш показовим уроком для маленької дитини. І навіть більше: якщо у вашій присутності хтось із дорослих дав дитині слово і не дотримав його, присоромте його, нагадайте про дану обіцянку. Все це говорить про те, що обіцяти ви можете тільки тоді, коли у вас є стовідсоткова впевненість у тому, що ви дотримаєтесь своєї обіцянки. Якщо ви не впевнені у своїх можливостях, краще так і скажіть дитині: ”Не знаю, чи зможу я це зробити. Поки що нічого не обіцятиму...”І якщо навіть дитина засмутиться, розплачеться, то це буде не так страшно-травма буде набагато легшою, аніж у ситуації „невиконаної обіцянки”. А ось якщо ви обманете, то завдасте своїй дитині травми на все життя. У її очах ви станете ошуканцем, і реабілітувати себе вам буде дуже і дуже складно.

Кiлькiсть переглядiв: 753

Коментарi