• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка логопеда

/Files/images/nove/Deti76.gifМовленнєві порушення: реагуємо вчасно

Діти з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох дітей спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, не диференційованість рухів пальців та артикуляційних рухів. Під час навчання вони швидко виснажуються, втомлюються. Їм притаманні дратівливість, збудливість, емоційна нестійкість. У них спостерігається нестійкість уваги і пам’яті , низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку. Як допомогти таким дітям читайте тут...(wym-1483621167166).

/Files/images/nove/animashki-18.gif

Правильна мова – запорука успіху дитини

Мова виконує в житті людини найрізноманітніші функції - спілкування, передачі накопиченого досвіду, регуляції поведінки і діяльності. Щоб виконати всі свої функції, мова проходить складний послідовний шлях розвитку, тісно пов'язаний із загальним психічним становленням дитини.

Порушення мови є однією з форм патології, що найчастіше зустрічаються серед дітей дошкільного віку. Більш ніж у 70% дітей в ранньому віці виявляються мовні розлади різної тяжкості. Всі ці порушення, якщо їх вчасно не виправити ( у дитячому віці), викликають труднощі спілкування з тими, що оточують, а надалі спричиняють за собою певні зміни в ланцюзі розвитку "дитина - підліток - дорослий”, тобто ведуть до виникнення у дітей закомплексованності, заважаючи їм вчитися і повною мірою розкрити свої природні здібності і інтелектуальні можливості.

Отримані дитиною враження необхідно постійно сполучати із словом, що позначає сприйняте. Повноцінний розвиток всіх сторін розумової діяльності неможливий без участі мови. Оволодіння мовою - складний, багатобічний психічний процес, який проходить складний і послідовний шлях розвитку.

Число дітей з дефектами мови постійно збільшується. У зв'язку з цим зростає потреба в спільній роботі логопедів і вихователів дошкільних закладів.

Логопедична робота в дошкільних закладах включає декілька напрямів. Це і подолання порушень мови у дітей, і попередження їх можливих вторинних проявів, і їх профілактика, і вдосконалення різних сторін і якостей мови за відсутності порушень, і паралельна корекція і стимуляція інших психічних функцій, таких, як слухова і зорова увага, зорова і мовна пам'ять, словесно-логічне мислення.

Чому у дітей виникають мовні порушення? І чи можливо попередити їх виникнення в умовах дошкільного закладу? Адже, як відомо, будь-яке порушення легко попередити, чим виправити.

Серед причин мовних порушень можна виділити:

- погіршення екологічної обстановки;

- дифіцит йоду і фтору;

- патології вагітності;

- пологові травми;

- ослаблене здоров'я дітей;

- різні соціальні причини.

Оскільки мова дитини розвивається шляхом наслідування мові навколишніх людей (в основному дорослих - батьків, членів сім'ї, педагогів дошкільного закладу і ін.), спочатку механічного (рефлекторного), а потім все більш і більш усвідомленого, необхідно цілеспрямовано впливати на цей процес. Вплив перш за все виражається в створенні відповідного для віку дітей активного мовного середовища: правильна, чиста мова дорослих; читання творів художньої літератури, відвідування театральних вистав, виставок, концертів і так далі.

Серед соціальних причин появи мовних порушень перш за все слід назвати зниження рівня мовної культури суспільства в цілому. Наші діти чують не тільки неправильно оформлену мову, але і далеко не літературні вирази. Залишає бажати кращого і зміст програм телебачення і відеоматеріалів.

Невірне мовне оточення і виховання може стати причиною виникнення у дітей дефектів мови. При цьому маленька дитина не сприймає мовну норму рідної мови і артікуляцию, у нього формується невірне або неточне відтворення мовних звуків.

Порушення звукової культури мови, що виникли в дошкільному віці, надалі можуть спричинити за собою цілий ряд вторинних порушень: недорозвинення фонемного слуху, затримання формування навиків звукового, складового і буквеного аналізу слів, збіднення словника, порушення граматичної будови слова. Будь-яке порушення в мові може відбитися на діяльності дитини в цілому.

На думку багатьох спеціалістів, ранній початок формування правильної звуковимови допомагає запобігти багатьом порушенням мови, виявити у дітей інші, більш складні мовні дефекти.

В умовах дошкільного закладу педагоги уміло залучають і акцентують увагу дітей на зразках правильної мови за допомогою різноманітних дидактичних ігор і вправ; ведуть освітню роботу з батьками вихованців, оскільки деякі з батьків в своїй мові бажають пристосуватися до мови дитини і свідомо спотворюють слова - сюсюкають; інші недостатньо звертають увагу на спілкування з дитиною і замінюють спілкування переглядом телепередач, фільмів, іграми на комп'ютері і так далі, що також не сприяє формуванню вірної звуковимови.

Тому рекомендації батькам можуть бути такого роду:

- звертаючись до дитини, слід не поспішаючи, достатньо голосно і виразно вимовляти кожен звук з відповідною до сенсу слова інтонацією, чітко виділяти ударний склад;

- кожне нове слово повинно бути зрозумілим дитині, тобто вимовляючи його, одночасно треба звернути увагу дитини на відповідний предмет, явище або дію;

- невірно сказане слово треба спокійно і лагідно проговорити два-три рази.

Вірне добровільне повторення слова дитиною слід заохочувати. Надмірно наполеглива вимога вірної вимови, яка дитині ще не під силу, замість бажання говорити може викликати у нього відвернення до мови.

Мова дитини формується в процесі спілкування з оточуючими його дорослими. І велика роль в її формуванні належить педагогам дошкільних закладів. Якщо одне із завдань логопеда - це корекція, виправлення дефектів мови при невірному її розвитку, то вихователь повинен займатися її формуванням при нормальному збігу обставин.

Програма дитячого садку передбачає розвиток всіх сторін усної мови: словника, граматичної будови, зв'язності, звуковимови. Таким чином, виховання звукової культури мови складає частину системи роботи по розвитку мови в цілому. Основні компоненти звукової культури мови - це її ритмико-мелодична сторона (інтонація) і звуки (система фонем). Робота по формуванню звукової культури мови включає в себе декілька етапів:

• підготовчий;

• появи звуку;

• засвоєння і автоматизації звука (його правильна вимова в зв'язній мові).

Два перші етапи включають:

• формування слухової уваги;

• розвиток дрібної моторики пальців рук у дітей;

• посилення рухливості артікуляційного апарату;

• уточнення артикуляції і вимови звуку або його визивання по наслідуванню.

У дитячому садку широко використовуються різні ігри на формування слухової уваги, пальчикові ігри, які супроводжуються різними віршиками, надається наочне середовище для розвитку дрібної моторики пальців рук. Але при обстеженні дітей, що потребують спеціальної логопедичної допомоги, виявляються слабкі м'язи пальців рук, діти не можуть точно відтворити задану позу, не можуть її утримати. Особливі труднощі викликають завдання на зміну пальчикових поз, дотримання заданого темпу в рухах. Детально не зупиняючись на анатомічних і фізіологічних аспектах, розглянемо педагогічні причини таких порушень. Діти при проведенні пальчикових ігор колективно виконують рухи неточно, не усвідомлюють дискретні положення пальців, відволікаючим моментом є і мовний супровід гри. У зв'язку з цим доцільно також щодня проводити пальчикову гімнастику, яка включає в себе комплекс окремих або таких, що чергуються в певному порядку і темпі поз і рухів для пальців рук. Це дозволить більш комплексно розвивати їх дрібну моторику.

Уточнення артикуляції і вимова звуку дуже важлива при роботі з розвитку мови. Воно дозволяє привернути увагу дітей до положення органів артикуляциї, підсилити кінестетичні і слухові відчуття. Цей вид роботи проводиться колективно: діти заучують і промовляють вірші , насичені відповідним звуком або включають в себе звуконаслідування.

Така форма дійсно ефективна, якщо звук з'являється у дитини спонтанно і вже достатньо автоматизований в самостійній мові. Якщо ж він ще не сформований або процес автоматизації не завершений, то відбувається його дефектна фіксація, що надалі зажадає кропіткої корекції. Логопед повинен говорити чітко, виділяючи найбільш значущі моменти, бажано в не -швидкому, помірному темпі.

Уточнення положення органів артикуляції при вимові окремих звуків неможливо без попереднього розвитку артикуляційної моторики. Діти повинні володіти елементарними знаннями про будову ротової порожнини, про можливі рухи органів артикуляції. Із звуками мови дітей знайомлять в визначній послідовності, яка повторює основні етапи становлення дитячої мови при її нормальному розвитку. Заздалегідь необхідно виконувати артикуляційні тренувальні вправи які сприяють формуванню і закріпленню правильних вимовних умінь і навичок. Комплекс такої гімнастики потрібно робити в групі.

Така послідовна систематична робота створює сприятиві умови для нормального розвитку звукової сторони мови дошкільників.

У вітчизняній педагогіці визначені різноманітні форми, методи і завдання роботи дошкільних закладів з сім'єю. Оскільки порушення мови відображаються на психічному розвитку дитини, формуванні його особистості і поведінки, батьки, які можуть оцінити своїх дітей, почути їх помилки, повинні максимально бути залучені в корекційну роботу.Тому злагоджена робота батьків та логопедів допоможе дитині подолати всі труднощі.


Мовні порушення легше попередити, ніж подолати.

/Files/images/kartinki/detia-88.gifЧи можуть батьки попередити порушення мови у своєї дитини? Перш за все, варто розібратися в причинах, що викликають ці порушення. Їх досить багато і вони різні.

Першою причиною є нестача мовного спілкування дитини. Причому це можливо і в цілком благополучних сім'ях. Як тільки дитина починає сидіти в манежі, її часто залишають перед увімкненим телевізором або радіо. Мама, полегшено зітхнувши, отримує можливість зайнятися своїми справами. Але чи добре від цього дитині? Безумовно, ні. І питання не тільки в тому, як впливає телебачення на психіку дитини. У цьому віці дитина повинна не тільки чути чітку, коротку і неквапливу мову, але і обов'язково бачити артикуляцію дорослого. Слова дорослого повинні бути пов'язані з конкретною ситуацією, інакше як дитина здогадається про що йде мова?

Друга причина - недостатній розвиток м'язів артикуляційного апарату. Якщо ще наші бабусі годували своїх дітей грудьми до 2-х років, то нинішні мами рідко годують після 3 місяців. Часто при цьому мами ще й не шанують пустушки та пляшечки, вважаючи за краще годувати з ложечки або з поїльника. У результаті дитина не встигає розвинути потрібні м'язи, а саме м'язи губ і кінчика язика, що беруть участь в ссанні і важливі для мови. А потім така дитина отримує протерту їжу, м'який хліб. В результаті м'язи артикуляційного апарату, не отримуючи належного навантаження, бувають не готові до виголошення складних звуків ("ш", "р" та ін.)

Щоб стимулювати розвиток артикуляційних м'язів корисно давати дитині погризти сухарик, морквину. Коли малюк трохи підросте, можна вчити його здувати ватяні кульки, дути на вертушки, через соломинку, опущену в стакан з водою, пускати мильні бульбашки. Це не тільки принесе йому радість, але і розвине дихання, зміцнить м'язи губ. З трирічною дитиною можна "покривлятися" перед дзеркалом: посміхнутися, показати язик, витягнути вперед губи ("як хобот у слоника"), поплямкав губами ("покажи, як цілуєш маму"), поцокать язиком "як скаче конячка". З чотирирічними дітьми, якщо їх мова недостатньо чітка, можна займатися спеціальною артикуляционной гімнастикою.

Третя причина порушення мови - зниження слуху. Якщо дитина часто хворє простудними захворюваннями, особливо такими, що супроводжуються отитами, або отримувала антибіотики, у неї збільшені аденоїди, або дитина народилася завчасно, то існує ризик зниження слуху. Причому ступінь зниження слуху може бути самою різною: від вираженої приглухуватості до мінімального зниження слуху, яке можна виявити тільки за допомогою апаратних досліджень.

Дитина, що народилася з порушенням слуху мало гуліт, лепет починається пізніше і може потім зникнути, так і не перейшовши в слова. Але навіть зовні непомітне зниження слуху, що настало в ранньому віці, коли йде формування мови, часто призводить до порушення її розвитку. Дитина, яка недостатньо добре чує, сприймає слова із слотвореннями, нечітко, не вловлює зв'язку між словами в реченні. Неважко уявити собі, як це ускладнює розвиток мови і її розуміння. Особливо страждає вимова і граматика.

Зараз існують достовірні апаратні методи обстеження слуху дітей вже перших місяців життя. Тому, якщо є привід турбуватися про стан слуху дитини, слід звернутися до лікаря-отоларинголога, який може в разі необхідності призначити обстеження і лікування.

Наступна причина - недостатній розвиток фонематичного слуху, тобто слуху, що дозволяє розрізняти звуки мови. У нормі цей слух розвивається у дитини до 2 років. До цього часу малюк може розрізняти знайомі слова, що відрізняються одним звуком (каска - кашка). Якщо ж розвиток фонематичного слуху з якихось причин запізнюється, дитина не може відрізнити правильну вимову від неправильного, отже, не підлаштовує свою вимову під нормальне звучання мови. Дитина нечітко чує закінчення слів, деякі прийменник, а значить, у дитини буде порушено не тільки вимова звуків, але й не буде своєчасно формуватися граматичний лад промови. І звичайно всі ці проблеми позначаться на листі.

Дитина вчиться говорити, співвідносячи свою промову з промовою дорослого і підлаштовуючись під її звучання. Тому ні в якому разі не можна "сюсюкати" з дитиною, повторювати її неправильну мова.

Неправильний прикус, коротка під'язикова зв'язка, відсутність зубів та інші порушення будови артикуляційного апарату також впливають на правильність вимови. Батькам слід своєчасно консультуватися у ортодонта. Укорочену під'язикову зв'язку не завжди необхідно підрізати. Якщо дитина може дотягнути кінчик язика до верхніх зубів, операція необов'язкова. В цьому випадку можуть допомогти спеціальні вправи: цокати мовою, облизувати небо при широко відкритому роті та ін. Якщо ж під'язикова вуздечка так сильно вкорочена, що обмежує рухливість і не дає розвиватися м'язам мови, затягувати з операцією не варто.

Дуже часто мама або тато беруться самі виправляти вимови свого чада. Однак постійні домагання до дитини: "Скажи "рак", як правило, не приносять результату. І це в кращому випадку. В гіршому - дитина, намагаючись догодити батькам, все ж намагається вимовити потрібний звук. Але оскільки м'язи ще не готові, та й слух підводить, звук виходить спотвореним. Якщо у дитини порушена вимова звуків, не варто намагатися виправити його самостійно. Краще звернутися за допомогою до професіонала.

Коли краще всього звернутися до логопеда? Думка, що дитину треба приводити на прийом до логопеда до п'яти років, в даний час вже застаріла. Справа в тому, що до цього віку мова дитини вже багато в чому сформована, а найбільш сприятливим періодом для розвитку мови є вік 2-3 року. Саме в цьому віці треба поцікавитися, чи все гаразд у вашої дитини з промовою. І навіть якщо логопед в поліклініці скаже, що розвиток дитини відповідає віку, треба щорічно відвідувати логопедичний кабінет, щоб відслідковувати динаміку формування мови. Адже те, що є нормою в три роки, в чотири вже є відставанням.

Якщо ж у мами були проблеми під час вагітності або пологів, дитина консультувалася у невропатолога, то в цьому випадку треба особливо уважно стежити за становленням мови.

Якщо до двох років у дитини не з'явилася найпростіша фразова мова, необхідно звернутися за допомогою до логопеда поліклініки. Можливо, знадобиться консультація психоневролога і отоларинголога. Відсутність мови або погана мова у дитини після 2-х років не завжди викликана мовними порушеннями. Вони можуть бути обумовлені спадковістю, інтелектуальними порушеннями, порушеннями слуху та іншими причинами. Тільки з'ясувавши причину можна ефективно боротися зі слідством.

Кiлькiсть переглядiв: 738

Коментарi